На запитання читачів відповідає:

адвокат Менько Дмитро Дмитрович
м. Ромни, вул. Соборна, буд. 13, кв. 52
питання від 1 березня
07.03.2017 \\ Коментарів немає.

Ми з чоловіком не розлучені, але живемо окремо кожен своїм життям. Наш син (6 років) залишився зі мною. Чоловік кілька разів на місяць забирає його на декілька днів до себе. Зараз же чоловік планує переїхати в інше місто і хоче так же продовжувати бачитись із дитиною. Підозрюю, що одного разу він забере сина і не захоче повертати.
Чи буде це злочин з його боку? Як у такому випадку мені повернути дитину? Через певні обставини розлучатися поки що не будемо. 

   Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються нормами Сімейного кодексу України, зокрема статтями 151, 153, 157–159, якими передбачено, що мати та батько мають право на безперешкодне спілкування   між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, із ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
При цьому необхідно врахувати, що, відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадках, коли дитина досягла зазначеного віку, її місце проживання визначається за спільною згодою батьків і самої дитини. За відсутності такої згоди спір між батьками щодо місця проживання дітей може вирішуватися судом на вимогу одного з них. Крім того, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Судова практика частіше визначає місце проживання малолітньої дитини за місцем проживання матері. Це відповідає принципу 6 Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 р., згідно з  яким малолітня дитина не повинна бути розлученою з матір’ю, крім випадків, коли є виключні обставини. 
Кримінальний кодекс України не карає за викрадення своєї малолітньої дитини, тому якщо батько забере дитину, то спір про визначення місця проживання дитини та її повернення до матері має вирішуватись у судовому порядку. 

  

Поділитися з друзями


Повернення до списку