Світла пам’ять про вчителя (№15 від 12 квітня)
18 Квітня 2017 \\ Новини району \\ Коментарів немає.

На берегах тихоплинної Хмелівки потонуло в яблуневих садах село Басівка. Високі пагорби з правічними лісами охороняють його ошатні будиночки.
Посеред села, над річкою, височить двоповерхова школа. Стрункі ялини, ніби вартові, стоять при вході; липова алея позаду будівлі літніми вечорами розносить духмяні пахощі понад річкою аж до синьоокої Сули.
Одного разу учні запросили на зустріч випускників школи свого колишнього вчителя та директора  Чихаря Олексія Павловича. Він, за станом здоров’я, більше 10 років не був у Басівці. Тож, коли учитель словесності пройшовся рідними шкільними коридорами, побачив світлі кабінети з новими меблями, оглянув територію, то захоплено вигукнув: «Це - не школа! Це – казка для дітей!».
Колишнього директора здивували яскраві квіти на оригінально оформлених клумбах, фантастичні кам’яні споруди, ігровий майданчик  із іграшковими літачками, ракетами; великий спортивний майданчик та стадіон.
Але одного лише не сказав тоді Олексій Павлович, що саме він заклав першу цеглину в підвалини будівлі сучасної школи.
Народився Олексій Чихар 8 березня 1924 року в селі Хмелів Смілівського району Сумської області. Мабуть, день народження на початку весни, у час, коли природа пробуджується від зимового сну та спокою, коли починає вирувати життя, став знаковим у його долі. Усі прожиті роки Олексія Павловича були наповнені невичерпною енергією, усенаповнюючим оптимізмом, молодечим завзяттям. Своїм невгамовним ентузіазмом він надихав на цікаві справи колег, учнів, односельців. Олексій Павлович завжди був у центрі головних подій, які відбувалися в школі та селі.
Працювати в Басівській школі він розпочав 15 серпня 1952 року. До цього було навчання в Білопільському педучилищі, Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В.Гоголя, який закінчив із відзнакою. А також педагогічна діяльність: спочатку старшим піонервожатим, а потім учителем 1-4 класів Хмелівської семирічної школи. У Басівці він отримав посаду директора та вчителя російської мови.У листопаді 1958 року Олексій Чихар був призначений завідуючим відділом народної освіти Смілівського району. Із 1960 по 1966 роки працював директором Хмелівської середньої школи.
У серпні того ж 1966 року Олексій Павлович був призначений директором та учителем Басівської середньої  школи. Одночасно  будував нову двоповерхову школу. І от, 1 вересня 1971  року, замість старих темних кімнат колишнього панського маєтку відрилися учням двері нової сучасної будівлі. 
Здавалося, що мети досягнуто, можна вже з головою поринути в лабіринти вчительської праці: навчати та виховувати підростаюче покоління. Але невичерпна життєва енергія Олексія Павловича не могла обмежитися лише педагогічною діяльністю. Він – активний учасник сільського драмгуртка, незмінний редактор колгоспної газети «Сільські вісті». Аж до 1984 року Олексій Чихар очолював педагогічний колектив Басівської школи.  Його наступником став син – Микола Олексійович, який продовжив справу свого батька. Олексій Павлович ще кілька років працював учителем російської словесності, а потім пішов на заслужений відпочинок. Помер він 2 вересня 2008 року.
Світла пам’ять про нього живе в серцях учнів, педагогів, односельців. А школа над річкою Хмелівкою зустрічає подорожніх світлими вікнами та рядами струнких ялин і білокорих беріз. 
Але вибачте нам, Олексію Павловичу, якщо не зможемо зберегти цей храм науки, у якому Ви сіяли зерна доброго й вічного. Бо вже в селі не підлягає ремонту найкрасивіший у районі Будинок культури, де Ви разом із колегами ставили знаменитих «Фараонів» та «За двома зайцями», збираючи повну залу вдячних глядачів. На місці колгоспної контори та тваринницької ферми – руїни.
Єдиним осередком культури в Басівці залишилася школа, та чи довго вона протримається…
Валентина Чорнобук, учитель  Басівської 
ЗОШ І-ІІІ ступенів

Поділитися з друзями



Повернення до списку


Додати свій коментар до публікації