Недригайлівський «домашній» туризм: дешево і душевно (№ 19 від 10травня)
16 Травня 2017 \\ Новини району \\ Коментарів немає.

Чомусь українців, які люблять подорожувати, ваблять чужі країни, чужа історія: Турція, Єгипет, Індія… У соцмережах люди хизуються своїми фото на фоні пальм, океану, пірамід… До речі, одного разу у розмові із знайомою, виявилося, що я проживаю своє життя дарма, не ті ставлю пріоритети. Бо за її словами, «хто не був за кордоном, той не бачив життя, не відчув справжнього драйву туризму…», мовляв, що тут у нас побачиш: пам'ятники та степи?  – Ви знаєте, задумалася, що таки живу не по-модному, що і в соцмережі викласти нічого і поділитися якоюсь екзотикою теж не до снаги… Але, дізнавшись ціни на подорожі за кордон, та ще й для всієї сім'ї, я вирішила, що поки що залишуся патріотом «домашнього» внутрішнього туризму, бо це дешево і душевно… Оскільки було аж чотири вихідних, то мені вдалося відвідати свою малу батьківщину Недригайлівщину у ролі туриста. І хоча здавалося, що все там знайоме і буденне, все ж таки у моїй пам'яті відклалися нові «фото-краєвиди», емоції, цікавинки з історії… Тому, шановні читачі, коротко описую місця, які варто відвідати у Посульському краї.
Розпочнемо із самого Недригайлова, оскільки він є районним центром і тут також знаходиться інформаційний центр першого в області туристичного кластеру «Посулля», який у 2013 році створили місцеві підприємці та любителі рідних традицій із сусідніх районів. Не доїжджаючи до центру селища, розташувався туристично-готельний комплекс "Старий млин". У місцевих він більше асоціюється із рестораном, де часто святкують зустрічі та випускні вечори, із готелем та цілодобовим магазином, де можна у будь-який час випити кави та скупитися до столу. Та виявляється, що господиня закладу, Ольга Прокопченко, не тільки місцева бізнес-вумен, а й голова кластеру «Посулля», яка радо вітає туристів, тому у її закладі можна не тільки смакувати борщ та вареники, а ще є й на що подивитися. Тож не дивно, що і свій готель-ресторан жінка оздобила, як міні-музей. При вході в ресторан «Старого млина»  -  картинна галерея із 25 викуплених картин недригайлівського художника Нестора Кизенка, який до 2006 року був мало відомим, а нині ним пишається весь район  -  заснували навіть мистецьку премію ім. Н. Кизенка. Його картини змушують зупинитися і на мить задуматися про красу людини і природи та особливості сільського життя, бо у своїх роботах він зобразив багато сіл району, краєвидів, багато обличь… Вже в самому гостьовому залі увагу привертає незвичайна стіна: вся у фотографіях – це «Книга випускників». На фото – учні, які покидають школу: тут сотні обличь – фото зібрані починаючи із 1939 року і до сьогодні, тому, мабуть, не дарма у цьому закладі і до сьогодні традиційно відзначають свої вечори місцеві випускники. А поруч із «Книгою випускників», як і годиться справжній жінці, зібраний старовинний український гардероб. Сорочки вражають не лише своєю старовиною, а й особливою вишивкою, техніка якої винайдена майстринями Недригайлівського краю. 
Прямуємо далі – до центру Недригайлова. Як і у більшості міст та містечок, із центральною частиною не помилишся: за стандартом  -  адмінбудівля, а біля неї вже своє особливе  -  сквер Слави та Скорботи, де стоїть Чорнобильська каплиця та Свято-Миколаївська церква, будівництво якої ініціював третій Президент-земляк Віктор Ющенко, автостанція та готель «Сула». Ну і серед центрального парку Недригайлова красується пам'ятник Петру Калнишевському – останньому гетьману Запорізької Січі, уродженця с. Пустовійтівка Роменського району, який у 2012 році «зайняв» місце Леніна. Шестиметровий пам'ятник споруджений за проектом академіка, народного художника України, лауреата премії Анатолія Гайдамаки та скульптора Петра Дроздовського і встановлений  теж за кошти братів Ющенків. Пам'ятник вилитий із бронзи і стоїть на низькому постаменті. Як говорять легенди, «висоти» не любив сам Калнишевський і заповідав, щоб після смерті його ніколи «не ставили вище людей». Отож, заповіт гетьмана недригайлівці виконали. Сам козацький отаман виглядає так, ніби веде козаків у дальню дорогу: верхи на коні і з хоругвою у руці. І здається, що ось-ось промовить: «Всі, на Київ!», бо пам'ятник обличчям повернутий саме в цю сторону. Коли його відкривали, то на площі зібралося багато люду, адже тоді до Недригайлова приїжджали брати Ющенки та Святійший патріарх Київської і всієї Руси-України Філарет.
А через два роки територію навколо Калнишевського облаштували і восени відкрили парк, ізюминкою якого став фонтан. Парк для жителів району особливо дорогий, адже у кожній плитці, лавочці, кожній квітці закладена частина їхніх коштів – на будівництво із зарплати вираховувався дводенний заробіток плюс кошти бюджету та підприємців. У народі фонтан жартома називають «Три цівочки», мабуть, через те, що він невеликий. Ну і зрозуміло, що це не музичний фонтан Вінниці, але все ж таки фонтан – до того ж діючий, що для районної місцевості – уже досягнення! Для прикладу, у Ромнах фонтан майже не працює… А площа парку має унікальний географічний малюнок, на якому позначений Недригайлів з усіма селами району.  Місцеві жителі кажуть, що особливо тут гарно влітку: щосуботи біля нього безкоштовно грає духовий оркестр "Mamont Band", клумби вкриваються квітами, а на лавочках сидять закохані пари... 
Далі ми попрямуємо до Кулішівки, Хоружівки та Костянтинова. Але про ці місця читайте вже в наступних номерах.  

Поділитися з друзями



Повернення до списку


Додати свій коментар до публікації